Нещодавно в районній газеті «Дубровицький вісник» було надруковано уривок з книги А.Русака «Исповедь» під назвою «А мандрагора так і не розквітла», в якій автор так би мовити «розвінчує міфи» про учасників національно-визвольних змагань. «Таваріщ» Русак вважає, що Степан Бандера, Роман Шухевич, Тарас Бульба-Боровець були союзниками гітлерівців і їх менше всього цікавила національна ідея.

Ллє бруд автор і на наших земляків Сергія Камінського, Михайла Раковича, Георгія Романушка, які були страчені більшовицькими окупантами в центрі міста. На місці страти трьох патріотів, на даний час, стоїть пам’ятний знак «Борцям за волю України».

Прикро, що на двадцять першому році незалежності України в якихось русаків, родіних та ін., піднімається перо писати та друкувати такі провокаційні матеріали. Постає питання, коли ми скинемо з себе кайдани меншовартості, коли ми будемо шанувати, знати свою українську історію, а не історію, яку нам пишуть колишні агенти НКВС, КДБ, ФСБ.

Думки з приводу статті в газеті «Дубровицький вісник»Думки з приводу статті в газеті «Дубровицький вісник»Чому «таваріщ» Русак не пише про радянські загони особливого призначення, які діяли в нашому районі? Яке особливе призначення вони виконували?

Щодо постаті Тараса Бульби-Боровця, то вийшла прекрасна книга, яку упорядкував дійсно доктор історичних наук Володимир Сергійчук «Тарас Бульба-Боровець. Документи. Статті. Листи». Досі не відомі факти і документальні свідчення, оприлюднені істориком, проливають світло на постать, яку навмисне очорнюють або інформація про яку ретельно замовчувалась супротивниками української державності.

Документи з архівів колишнього КДБ, бібліотек Нью-Йорка, архіву українських емігрантів у Міннесотському університеті, канадського Національного архіву в Оттаві, Української академії наук у Вінніпезі, приватних архівів із листами Тараса Бульби-Боровця упорядник Володимир Сергійчук збирав упродовж десятка років. Цю книгу до дня незалежності міська рада разом з РО УНП подарувала в шкільні бібліотеки міста.

Книга містить протоколи допитів НКВС, агентурні донесення, інформаційні листи, інструкції з організації повстанського підпілля, листівки і накази, підписані отаманом «Поліської Січі», а також повідомлення радянських партизанів, польських і німецьких спецслужб, спогади німецьких дипломатів та радянських офіцерів, котрі вели переговори з отаманом.

Думки з приводу статті в газеті «Дубровицький вісник»Думки з приводу статті в газеті «Дубровицький вісник»Володимир Сергійчук розповідає, що з кожним новим документом утверджувалася його думка про Боровця як людину честі і далекоглядного політика.

Щодо наших патріотів, які були страчені в Дубровиці, ми подаємо спогади багатолітнього в’язня радянських концтаборів, вояка УПА, псевдо «Бук», Федора Степановича Мосійчука (світла йому пам’ять):

Ракович Михайло Павлович, 1923 року народження, псевдо «Поштар», «Трясило». Він опинився в підпіллі в 1942 році і особисто брав участь в боях проти німців. Неодноразово очолював боївку УПА. Два конкретні епізоди - розгром і знищення німців під с. Сохами Дубровицького району в 1943 році, котрі на 6 машинах появились, щоб пограбувати худобу для фашистів, які стояли в Сарнах. Німці були знищені, а машини забрані для УПА.
Другий випадок. Ракович особисто брав участь у нападі відділів УПА на мадярську дивізію, яка стояла у В.Цепцевичах Володимирецького району в грудні 1943 року перед приходом фронту на наше Полісся.
Як бачите - це був справжній патріот України, який не жалів свого життя за свій народ і, тому опинився в більшовицькій удавці на площі свого рідного міста.

{gallery}2011/3{\gallery}

Камінський Сергій Федорович, 1920 року народження, псевдо «Гонта». Ця прекрасна людина віддавала все, що могла для визволення України з під лабет ворогів. З початку від німців, а потім від більшовицького звіра. Його хата була місцем збору підпільників з 1941 року. Там читались усім «Історія України» Михайла Грушевського і «Кобзаря» Тараса Шевченка. Там був зв'язок ОУН і УПА.

Камінський працював у підпіллі, він був районовим ОУН з ідеологічно-пропогандиської роботи, був прекрасним організатором і прикладом для друзів і однодумців. І, от ця людина опинилась разом з Раковичем в більшовицькій удавці. А його молода дружина з маленькою дитиною загинули по дорозі в Сибір від холоду та голоду. Загинули, також, мати та сестра Камінського.

Романушко Георгій Іванович, 1921 року народження, псевдо «Кодак». До війни він працював в Дубровиці фотографом. По приході фашистів пішов у підпілля і працював у технічному відділі при підпільній друкарні фотокореспондентом. Це була тиха, чесна і мирна людина. І ось цей хлопець також опинився в більшовицькій удавці на площі в Дубровиці.

Ця страшна трагедія не повинна бути забутою. На місці страти цих патріотів повинен стояти хрест, біля нього букети квітів, тому що ці люди стояли на позиціях Української Державності.

Як бачимо, це були дійсно патріоти України, як і багато молодих хлопців того часу, які віддали своє життя за незалежність України.

Шановні друзі, давайте вчити нашу історію з документів, спогадів земляків, а не з «писульок» синків комісарів. Їхню історію нам нав’язували більше сімдесяти років: в ній не було селянських бунтів, репресій, голодоморів, спільних парадів радянських та гітлерівських військ, таємних договорів з гітлерівською Німеччиною, боротьби УПА.

Шановні, дубровичани, любіть свій рідний край, шануйте його історію.

Секретар ради В.Андрусенко