Серед особливо — небезпечних заразних хвороб видне місце належить сказу, невиліковній інфекції багатьох видів тварин і людини. Збудник сказу — вірус — вражає центральну нервову систему, що призводить до порушення дихання і внаслідок цього до смерті.

Вірус виділяється у хворих тварин із слиною, тому зараження найчастіше настає при покусах, а також може відбуватися при ослиненні шкіри, при зніманні шкіри із хворої тварини, її виробленні та інше. Адже у багатьох із нас на шкірі рук є малопомітні або й зовсім непомітні пошкодження, мікротравми, через які і потрапляє вірус.

На сказ хворіють всі теплокровні тварини включаючи мишей, щурів, зайців, ондатр і т.д., але найчастіше в нашій області і найнебезпечнішим зустрічається захворювання на сказ серед лисиць, собак, котів та корів.

Слід зазначити, що порівняно з 60-70-ми роками перебіг хвороби у тварин змінився. Раніше часто реєструвалася “буйна форма сказу, коли хвора тварина дуже агресивна, несподівано накидається на людей, наносячи тяжкі покуси. Відвисла щелепа, піна з рота та інше.

В останні десять років досить часто зустрічається так звана “тиха” форма сказу, особливо серед диких тварин та собак. Дикі тварини втрачають всякий страх перед людиною, забігають у населені пункти вдень, нападають на собак, домашніх тварин і навіть людей. Поява серед білого дня в населених пунктах лисиць, куниць, тхорів та інших диких тварин відразу ж повинна викликати підозру.

В даній ситуації тварину необхідно помістити в клітку, або в крайньому випадку вбити і терміново сповістити спеціалістам ветеринарної медицини. Тварину, підозрілу в захворюванні необхідно брати в руки тільки в гумових рукавицях. Коти, частіше хворіють “буйною” формою сказу. В основному вони дуже агресивні, рухливі, за короткий проміжок часу можуть пробігати великі відстані, наносячи покуси тваринам і людям, які зустрічаються на шляху. Тварини, хворі “тихою” формою сказу, як правило, не проявляють ознак агресивності і лише зрідка наносять покуси. Зовнішніх проявів хвороби небагато: пригнічений вигляд, в”ялість, опущений хвіст, хрипкий голос. Часто вони намагаються забратися у темний куток, відмовляються від їжі.

Стародавня назва хвороби — гідрофобія (тобто водобоязнь). Проте, слід пам”ятати, що хворі тварини бувають здатні пити воду, перепливати річку.

Вірус сказу можєе з”явитися в слині за 10-14 днів до проявів хвороби, і заразитися можна навіть від зовні здорових тварин. Тому при кожному покусі, навіть при при ослиненні потрібно промити рану водою з милом і негайно звернутися в медичну установу, де в кожному окремому випадку буде вирішено питання відносно доцільності антирабічного лікування. До речі, прийом потерпілих від пкусів, вважаючи на особливу небезпеку сказу, в усіх установах проводиться позачергово. За твариною, яка нанесла покуси, ветпрацівниками проводиться відповідний нагляд з метою виключення сказу. На жаль, в окремих випадках потерпілі, або їх близькі під впливом емоцій знищують ту чи іншу тварину, що нанесла покус і медичні працівники змушені проводити повний курс лікування проти сказу. Якщо не вдалося вберегтися від покусу або ослинення, насамперед потрібно запам”ятати тварину, що нанесла покус, встановити її власника, адже від цього значною мірою також залежатиме курс лікування.

Щороку в області звертається за медичною допомогою близько 3-х тисяч осіб, що постраждали від покусів різними тваринами, 500-600 осіб отримують профілактичне лікування, завдяки чому вдалося уникнути захворюваності на сказ серед людей.

В нашій області, починаючи з 80-х років щорічно виявлялося 8-30 випадків сказу серед тварин.

Діти особливо часто страждають від покусів і не слід дозволяти їм гратися з бродячими собаками та кішками. Помітивши у дітей подряпини необхідно вияснити їх походження і якщо вони нанесені тваринами негайно порадитися з лікарем.

Сказ — смертельна хвороба. Але тепер медицина має у своєму розпорядженні надійні препарати, які запобігають її розвитку. Тому так необхідно не гаючись звернутися за медичною допомогою, щоб застерегти появлення клінічних симптомів у потерпілих від покусів чи ослинення. Адже інкубаційний період у людей від 6 днів до 1 року (це період від попадання віруса в організм людини, до появи перших клінічних симптомів гідрофобії).

Необхідно пам”ятати, що тільки своєчасне звернення до лікаря дає надійну гарантію запобігти трагічним наслідкам. Власники собак повинні суворо дотримуватися правил їх утримання.

Крім того, в установах ветеринарної медицини щорічно необхідно проводити щеплення собак проти сказу. Це гарантує безпечність тварині і людям.