На запрошення міського  голови  до мерії разом з батьками завітала  гордість  нашого міста Арінка Шугалевич. Колектив міської ради щиро віншував талановиту дівчинку і з зацікавленням поспілкувався з її рідними.

  - Ваша донечка  прославила наше рідне місто. Завдяки Арінці  Україна дізналася, що Дубровиця і наш край багатий не лише на бурштин, а й на талановитих діток, - сказав Богдан Микульський. – Думаю, що у майбутньому Арінка, на радість батькам, досягне значно вищих перемог і результатів.

Дівчинка швидко освоїлася у кабінеті міського голови , спілкувалася з  дорослими і діловими дядями та тьотями безпосередньо і мило. Обдивилася все довкола, зняла свої сандалики, вирішивши , що найкомфортніше   погуляти тут  босоніж . Спочатку загалом обійшла кабінет, велике зацікавленням  проявила до прапорів  ( особливо  стяг Дубровиці їй припав до душі). Очевидно, маленька не зрозуміла. яку ж країну представляє це незвідане полотнище. Посиділа розумниця   у кріслі мера, розглянула сувеніри у кабінеті. Довго крутила у різні боки ляльку мотанку, не знайшовши в іграшці очей раз-по-раз підводиласвої оченята за роз’яснення щодо цієї проблеми на маму.

 Від колективу міської ради Богдан Микульський подарував Арінці великі, змістовні , ілюстровані енциклопедії і квитки в цирк.

 - Давно хотіли такі книги придбати, -зауважила мама Ірина, - але ніяк не знаходили у торгівельній мережі ці енциклопедії. Дякуємо за такий доречний подарунок.

 Пригадую, що якось в одному зі своїх дитячих інтервю наша маленька героїня зауважила на репліку журналістів щодо її талантів: « Я не феномен, я Арінка». Саме такою щирою, безпосередньою і доброю  побачили дівчинку ми у кабінеті мера. Саме такою люблять свою донечку і батьки. Їх  найголовніша мрія – завжди бачити донечку  усміхненою  і  здоровою. Розповідає Ірина Шугалевич:

  - Найвище шастя для мене саме здоров’я Арінки, не перемога і слава. Звичайно, ми гордимося за успіх донечки і думаємо, що він буде одним з найяскравіших спогадів її життя. Виросте вона, переглядатиме відео і фотознімки. Покаже їх своїм діткам.

 Повірте, ми розцінювали участь у цьому шоу, як цікаву пригоду і зовсім не гналися за результатом. Найголовніше , що запамятолося з проекту – це спілкування, знайомства, творчий процес. Арінка зустріла нових друзів, зацікавилася танцями, полюбила спілкування з залом і журі. Як оголосили результати голосування, то я  не могла зрушити з місця , на очах були сльози радості. Чесно, не очікувано.

Я по-новому відкрила для себе  донечку, окремі риси її характеру, її нові уподобання і силу волі, адже перед кожним виходом на сцену я хвилювалася: якщо Арінка відмовиться виступати, то так і буде. Дитину не змусиш бути нещирою у своїх прагненнях. Після кожного етапу пакувала валізи, думала, що далі не пройдем, бо вважала наш талант не форматним для такого шоу. Але сходинка за сходинкою і навіть ювілей нашого татка ми зустріли не вдома. От такий пам’ятний був у татуся День народження.

Знаю, що земляки нас підтримували, раділи успіху. Вдячні всім за вболівання, від душі. Є й такі, хто шукає підводні рифи у нашій перемозі, мовляв для дитини це складно, це примусово і ми  Арінку змушували вчити , а це для дитини важко. Скажу одне: я завжди робила і роблю те,що моїй донечці до вподоби, від чого у неї зявляється усмішка. Ми багато гуляємо, пізнаємо разом світ, бо я переконана , що теперішні мультфільми, які діти. переглядають годинами – це не найкраще заняття для діток. Я була щасливою, коли почула, що на запитання журналістів ким вона хоче стати моя донька відповіла «мамою». Це найкраща оцінка нашого спілкування з дитиною, її виховання і нашого взаєморозуміння. Вірте в своїх діток і ніколи не заперечуйте їх прагненнях у творчості, шукайте разом талант у їх характері і поведінці.

Чесно кажучи за час зйомок стомилися, особливо ми, батьки. Якщо я й не відповіла на чийсь  дзвінок, то це не зіркова хвороба, а втома. Моральна і фізична. Інтервю навіть центральній пресі давала миттєво там, на ходу. А загалом - ми такі, як і були, відкриті для спілкування.  З букетом яскравих квітів, подарунками і маленьким прапорцем міста фотографую сімю Шугалевичів вже біля міської ради. Багато ще цікавого розповідає Ірина, як мама і психолог, творча людина. Про це обов’язково розкажемо дещо пізніше. Теплі і щирі враження від спілкуванняз Арінкою та її батьками залишилися у колективу міської ради.

 

Любов Клімчук (Дубровицький вісник)